Про тілесний контакт в каністерапії

Антоніна Гошовська – каністерапевт

Давно хотіла про це написати, і знаю що це болюча тема для «просунутих практиків» з каністерапії, які переглядають фото з візитів колег-початківців, і з одного боку хотіли б підказати як варто і не варто робити, а з іншого боку не хочуть виглядати як «а баба-яга проти», і бояться що їх поради будуть сприйняті не як допомога, а як критика. Прошу сприймати написане нижче як бажання допомогти, а не покритикувати. Адже всі ми хочемо, щоб заняття з каністерапії проходили професійно, цікаво і з користю для всіх.

Насамперед згадаємо що в каністерапії є 2 основні принципи роботи. Принципи єдиного здоров‘я і спільного добробуту (для клієнта і собаки), які означають те, що не можна покращувати стан здоров‘я (самопочуття) одного учасника занять внаслідок погіршення здоров‘я (самопочуття) іншого. І о для обох учасників процесу (і клієнта, і собаки) слід забезпечити належний рівень добробуту з врахуванням видових потреб.

Я буду писати про базовий рівень каністерапії – візити, активності з собакою, але ці ж речі будуть важливими для провідників та спеціалістів і в процесі навчання та терапії з собаками.

Чим би Ви не займалися, але дуже важливо нам всім доносити, що каністерапія це не контактний зоопарк. Ми приходимо з собакою до клієнтів не для того, щоб діти могли її наобніматися скільки хочуть, а для того, щоб покращити їхній психо-емоційний стан за допомогою собаки. Собака в цьому процесі є нашим ПАРТНЕРОМ та має власні права і бажання, які повинні ми як провідники поважати. Звичайно, якщо Вам не шкода Вашу собаку, і Ви прийшли поробити фоточок з щасливими дітками які «тіскають» та «роблять обнімашки з песиком», абсолютно ігноруючи сигнали стресу в собаки та не звертаючи уваги на те, що собакам некомфортно, що в них:

• «китові очі»,
• притиснуті вуха,
• примружені очі,
• повернута голова або корпус, щоб уникнути контакту,
• згорблене тіло яке гладять одночасно десяток рук,
• що маленьких собак клієнти тримають на колінах, а собаки постійно намагаються втримати рівновагу,
• собаки вилизують обличчя клієнтам, або часто облизуються,
• собаки часто або постійно позіхають або чухаються,
• на великих собаках їздять як на поні, чи роблять з ними некомфортні речі,
• на мордочці видно напружені мускули,
• собаки ніби нервово посміхаються, а насправді це так звана «затяжка»
• важке і часте дихання
• та ще безліч інших так званих сигналів стресу і примирення,
  

І головне при цьому для Вас, щоб потім можна було виставити це в інтернет як звіт про Вашу роботу, то дуже просимо, будь ласка, не називайте це каністерапією.

Каністерапія – це процес в якому добре себе почувають обидва учасники процесу – і людина, і собака.

Так, бувають ситуації, що фото зроблено під таким ракурсом, що сприймається двозначно. Але якщо на кожному фото ситуація повторюється, то вже слід задуматися чому так сталося і як цьому можна було запобігти.

І часто не останню роль в цьому відіграє тілесний контакт клієнта з собакою. Є звичайно собаки які дуже люблять взаємодіяти та хочуть, щоб їх гладили, а є й такі для яких це важко. Якщо ми плануємо проведення заняття з собакою, то нам слід врахувати й той момент, що коли до собаки торкаються, у неї автоматично підіймається рівень активності і від перезбудження вона перевтомиться, навіть якщо вона й дуже любить тілесний контакт з людиною.

При проведенні заняття нам важливо чергувати рівень активності – з високого в низький і навпаки. Необхідно керувати так званими хвилями енергії (високої та низької), залучаючи собаку до взаємодії та даючи їй можливість відпочити. Це не означає, що залучення собаки автоматично підіймає активність. Можна, наприклад провести знайомство – діти по черзі розповідають про себе, що люблять, який настрій, очікування (низький рівень), познайомити собаку з групою(високий рівень), розповідаємо щось (низький рівень), граємо у гру чи вікторину (високий рівень), читаємо собаці книжку чи малюємо (низький рівень), даємо команди та годуємо смаколики (високий) і т.д.

Думаю тут педагоги та освітяни можуть чимало розповісти як слід проводити заняття з дітками, якої тривалості, і як чергувати активності зважаючи на вік, і як не перевтомити. І собака тут такий же учасник процесу як і дитина, їй теж має бути і цікаво і має бути змога відпочити.

А тепер уявімо ситуацію що приходить власник з собакою і щонайменше 20 хвилин ця собака як «перехідний прапор» переходить з одних рук в інші, її безперестанку торкаються та намагаються обняти, всадовити собі на коліна, підняти від землі, стиснути, притиснути та проявити любов способом притаманним нам людям. І причому це роблять з нею абсолютно незнайомі їй люди. Це ж не розслабляючий масаж від улюбленого власника. І не факт що і вдома собака з Вами взаємодіє лише з власного бажання.

Що буде з цією собакою на занятті та після? Яким буде її стан? Вона правда отримує задоволення і має змогу відпочити? Ми забезпечили їй дотримання принципів єдиного здоров‘я і спільного добробуту?

Ви знали до прикладу, що лише люди й примати проявляють прихильність, намагаючись стиснути по колу плечово-грудинний пояс? Для собак прояви прихильності насправді виглядають інакше. В книзі «По ту сторону повідка» Патриції Б.Макконел чудово описано про особливості взаємодії собаки та людини. Дуже рекомендую знайти та прочитати цю чудову книжку.
Тоді як бути і як проводити заняття, щоб і клієнти отримали максимум користі та задоволення і собаки добре себе почували? Щоб і вовки були ситі та вівці цілі?

Заняття проводите або асистуєте спеціалісту Ви, а не собака.

Тобто відповідальність за те, щоб заняття було цікавим і якісним лежить на Вас. Ви повинні переключати увагу, використовувати якісь методичні матеріали, ігри, інструменти, пропонувати цікаві активності з врахуванням віку та специфіки клієнта; керувати груповою активністю маєте Ви, а не клієнти (хоча під них звичайно треба підлаштовуватися і з ними взаємодіяти) і не собака (але ми враховуємо що вона любить і вміє робити).

Розуміти з якою метою Ви це робите і що це Вам дає.

Якщо це візит і Вам вдасться хоча б змінити фокус уваги з якихось негативних чи депресивних переживань – супер! Вдасться ще й ненав‘язливо поговорити про якусь важливу тему чи чогось навчити – Ви супер молодці! Клієнт не проявляє інтересу, але хоча б не розвернувся і не пішов, а спостерігає здалеку – Вітаємо! Ви все одно викликали хоч якийсь інтерес і далі буде легше.

До заняття слід підготуватися. Поговорити та узгодити свої дії, взаємодію з персоналом того місця куди Ви йдете. Необхідно пояснити що і як Вам потрібно та як вони можуть допомогти. Які речі Вам допоможуть (наприклад посадити дітей на килимок), а які мішатимуть (наприклад незнайома ще одна собака в приміщенні). Хто бере дозволи на фото та відеозйомку тощо. Як попіклуватися про дітей які бояться собак (куди їх можна відсадити й відгородити). Яка буде тривалість та час проведення заняття, яка тематика. Продумайте кілька сценаріїв (щонайменше 2-3), підготуйте відповідний інвентар, ігри, методичні матеріали. Для занять все повинне бути чисте, гігієнічно оброблене, привабливе та цікаве. Бажано, щоб речі які Ви використовуєте для занять були виключно для занять, а не повсякденного побуту.

Проговорюємо з клієнтами правила взаємодії. Можна проговорити власні в ігровій чи цікавій формі, а можна ще запропонувати учасникам, щоб вони запропонували свої.

Наші з Алісою правила:

• Яке найголовніше правило при зустрічі з собакою? – «Перш ніж погладити собаку питаємося дозволу у власника». Чому?
• «Правило однієї руки» – одночасно собаку гладить лише одна рука. Уявіть якби Ви стояли посередині кімнати і Вас торкалося б 10 рук! Як би Ви себе почували? Чому?
• Де можна гладити собаку? І пропонуємо дітям повторити за собою – «Чи добре нам якщо ми гладимо себе отут?» – лагідно гладимо себе зверху грудей, по боках, по спині. «А отак?» – хлопаємо себе зверху по голові, крутимо себе за ніс та вуха. – Деколи діти кажуть що їм подобалося себе по голові зверху поплескати – потрібно пояснити що собачки не люди, і їм від чужих людей такі рухи схожі на те що їм на голову намагаються надавити, домінувати, змусити до чогось і це їм неприємно.
• Вчимося контролювати виражати свої емоції беззвучно. (Для маленьких дітей) Питаємося у дітей які в собак є дуже чутливі органи, завдяки яким вони працюють і допомагають людям – Нюх і слух. Пояснюємо що в собак дуже чутливий слух, завдяки якому вони можуть навіть людей під завалами знаходити та що якщо голосно кричати, пищати, плескати в долоні зараз в кімнаті, то собакам дуже голосно і неприємно. І хочете навчитися плескати беззвучно? Як думаєте як би це могло виглядати? – ми зазвичай підіймаємо руки вверх і крутимо ними «лампочки»
• «Коврик собаки» – ми показуємо на коврик на якому собака лежить і домовляємось що це місце де вона відпочиває, і де її ніхто не чіпає, на нього не заходять, і не сідають.

Мінімізуємо тілесний контакт. Тут можна використати таку хитрість як перевести фокус уваги клієнта на те, що він може не гладити чи обнімати, а давати команду собаці або грати з нею в якусь гру. І тут вже може бути безліч варіацій:

• вгадай в якій руці корм
• ховаємо і запам‘ятовуємо де сховали корм
• команди – добре коли собака знає кілька різних команд яким можна придумувати цікаві та веселі назви «аку-ку» (прохід під ноги), «селфі» – команда для того, щоб робити селфі фото (собака кладе зі спини голову на плече), «ніс», «лапка» і т.д. Але тут ми спочатку показуємо і пояснюємо які собака вміє команди робити і потім клієнт це може робити. Добре собак вчити одночасно на голосову команду і жест – тоді якщо, наприклад клієнт має проблеми з вимовою, ми можемо собаці жестом підказати яку команду їй зробити. І даємо клієнту смаколик, щоб він погодував собаку.
  

Дуже важливо розуміти, що якщо на тренінгах ми вчимо і поправляємо собаку як робити правильно, то під час занять не так важливим є чистота виконання команди собакою, як задоволення клієнта що собака з ним взаємодіяла і щось для нього зробила.

З клієнтами які сидять добре навчити собаку підходити збоку і класти голову на коліна. З собаками маленького розміру – собаки, щоб були врівень з клієнтами можуть сидіти на стійкому табуреті, кріслі і звідти теж виконувати команди.

• ігри з собакою – тут можуть бути і хрестики-нолики (між учасниками, можна й собаку навчити), боулінг, футбол, дартс з м’ячиками, рівновага, настільні ігри, можна з конструкторів чи пластикових труб робити будку тощо. Головне, щоб ігри були не на конкуренцію, а на взаємодію з учасниками. Необхідно запропонувати їм різні ролі, і до них можна було б якось долучити собаку.

Є багато факторів, які впливають на успішність проведення занять з каністерапії. Сьогодні я розповіла про те, що знаю з власного досвіду та від тих у кого ми з Алісою вчимося. Я б хотіла також почути й Вашу думку про те, яким би міг бути тілесний контакт клієнта з собакою під час заняття, з індивідуальним клієнтом чи групою дітей, наприклад. Як Ви регулюєте і пояснюєте правила такого контакту, які маєте «лайфхаки» в спілкуванні з людьми, щоб захистити собаку від надокучливого для неї контакту. Та яку альтернативу «обнімашкам» можна запропонувати і які ігри та «штучки» ви використовуєте.

Пишіть свої думки в коментарях за посиланням – обмінюватися досвідом дуже потрібно і цінно нам всім!

Рекомендуємо також прочитати наш матеріал про каністерапію в Луцьку.