Собаки-поводирі – це спеціально навчені тварини, які стають незамінними помічниками для людей із порушеннями зору, допомагаючи їм орієнтуватися в просторі та вести активне соціальне життя. Проте система їхньої підготовки в Україні тримається переважно на ентузіазмі окремих фахівців та не має державної підтримки. Про це розповів кінолог Костянтин Скальський в ефірі “Подкасту наосліп: 12 кроків до безбар’єрності”, ініційованого Фундацією 03:00.
За словами експерта, собака-поводир – це не просто тварина, яка водить людину за собою. Вона проходить тривалий і ретельний відбір, а потім – складне багатоетапне навчання. Найчастіше для цієї ролі обирають лабрадорів, ретриверів та вівчарок через їхній спокійний характер, дружелюбність і здатність до навчання. Собака вчиться працювати в “режимі поводиря”, коли на неї одягнена спеціальна шлея, і повністю концентрується на супроводі людини, ігноруючи зовнішні подразники.
“Коли думаєш про собаку-поводиря, то багатьом здається, що це дуже просто. Береш собаку, і вона веде тебе всюди. Але насправді все не зовсім так”, – зазначає Костянтин Скальський.
Однією з головних проблем в Україні є відсутність державної системи сертифікації та фінансування. Вартість підготовки одного собаки-поводиря сягає близько 300 тисяч гривень, що робить їх недоступними для більшості незрячих. Ця сума включає відбір цуценяти, його соціалізацію у волонтерській родині, спеціалізоване дресирування та відпрацювання індивідуальних маршрутів із майбутнім власником. Попри високу вартість і відсутність підтримки, технології не можуть замінити живу істоту, адже собака є не лише помічником, а й другом, який надає емоційну підтримку та мотивує людину виходити з дому.
