Чи потрібно стерилізувати собаку?
Чи потрібно стерилізувати собак, та що це змінить?

Біологія поведінки: як стерилізація змінює собак

Жоден власник собаки не зможе уникнути цієї теми. Рішення зазвичай буває складним, і на жаль, часто приймається занадто швидко. Часто з непередбачуваними наслідками. Досвідчені біологи Каріна Колкмайер і Удо Ганслоссер розповіли виданню Die Hundezeitung, як стерилізація змінює собак або їх гормональний баланс.

Дуже часто кастрація використовується як розв'язання поведінкових проблем, які демонструють собаки. Чи може кастрація справді розв’язати проблеми з поведінкою або відхиленням від норми? І якщо так, то які?

Є помилкою думати, що кастрація може розв'язувати поведінкові проблеми. Кастрація впливає лише на поведінку, яка прямо чи опосередковано пов’язана зі статевими гормонами. Але, звісно, ​​завжди існує велика спокуса змінити поведінку собаки простим та швидким способом. Однак реальність знову і знову показує, що багато проблем поведінки неможливо вирішити шляхом відсікання.

Наприклад, позитивно вплинути можна лише на реальну домінантну агресію. Залежно від породи тут можливе покращення, якщо поведінка додатково не залежить від серотоніну.

Також може бути скасована гіперсексуальна поведінка, але насправді лише якщо це справжня гіперсексуальна поведінка з усіма пов’язаними з нею поведінковими елементами. Однак, з нейробіологічної точки зору, гіперсексуальність може мати й інші причини, крім тестостерону. Це також може бути пов’язано з норадреналіном, який може збільшити вивільнення андрогенів. Дофамінова система також може брати участь у запуску сексуальної активності.

Чи може бути погіршення поведінки через кастрацію? Якщо так, то чому?

З приводу згадуваної агресії у собак слід сказати, що саме вона часто пов’язана з іншими гормонами. Наприклад, загальна агресія тривоги походить від абсолютно іншої гормональної системи - системи гормонів стресу. Велике значення тут має гормон стресу кортизол. Цей гормон своєю чергою виступає як противник статевих гормонів (тестостерон, естроген, прогестерон). Кастрація припиняє вироблення статевих гормонів.

Відповідно, усуваються важливі антагоністи гормону стресу кортизолу, тобто усувається ефект зниження стресу. Тому занепокоєну або налякану собаку ні в якому разі не можна стерилізувати.

Зокрема, суки можуть посилити або розвинути агресію після стерилізації. Причину цього можна знайти у взаємодії естрогену та вазопресину, а також окситоцину. Останнє особливо важливо для позитивного соціального зв’язку з близьким. Вазопресин відіграє роль у захисті партнера та у реакції ревнощів.

Однак для встановлення зв’язку вазопресин повинен бути вироблений як попередній етап до утворення окситоцину. Відповідно, загалом, кожен зв’язок включає також певну міру ревнощів. Отже, захист партнера і ревнива поведінка не можуть бути усунені кастрацією.

Крім того, статевий гормон естроген, своєю чергою, регулює активність окситоцину, оскільки активність осі стресу залежить від циркулюючого естрадіолу та від рівнів естрогену та прогестерону. Загалом, стресова система менш чутлива до стресу, коли в наявності достатньо естрадіолу та естрогену. І навпаки, це означає, що тварина без вироблення естрогену відчуває більший стрес або чутливіше реагує на стрес.

Коли кастрація має сенс з поведінкової точки зору, а коли ні?

З поведінкової точки зору кастрація має сенс лише в тому випадку, якщо собака «страждає» від своїх статевих гормонів до такої міри, що добробут тварини під загрозою. Таким випадком може бути перерахована вище гіперсексуальність.

Але будьте тут обережні! Будь ласка, ніколи легковажно не стерилізуйте собаку, яка, наприклад, часто “їздить верхи на іншій“. Ця поведінка набагато складніша і не завжди пов’язана з сексуальною поведінкою. Це також може бути своєрідним буфером від стресу. У такому випадку кастрація буде контрпродуктивною і лише погіршить цю поведінку. Нерідко багато собак все ще демонструють подібну поведінку і після кастрації. До речі, це стосується обох статей.

Якщо собака дійсно страждає від своєї гіперсексуальної поведінки, стерилізація має сенс. Ми обов’язково рекомендуємо порадитись у фахівця, який зможе оцінити поведінку собаки, а потім пробний запуск з кастраційним чіпом. Це дає можливість оцінити поведінку після кастрації, з тією перевагою, що вироблення статевих гормонів почнеться знову після того, як дія чіпу закінчився або буде видалений.

Коли мова заходить про контроль агресії сук, слід зазначити, що вона ефективна лише в певних випадках, коли агресивна поведінка проявляється під час тічки. З іншого боку, агресивна поведінка, яка проявляється постійно, може навіть негативно змінитися через стерилізацію.

Сук також часто стерилізують через псевдовагітність і псевдоматеринство, оскільки ці дві фази часто неправильно інтерпретуються як “неправильні розлади”, і передбачається, що сука сама по собі буде страждати протягом цього часу.

З гормональної точки зору всі представниці собачих видів (наприклад, лисиця, вовк, домашня собака) після кожної тічки псевдовагітніють. Причиною цього є жовте тіло, яке залишається активним як порожній фолікул в яєчнику, поки не закінчиться справжня вагітність.

Тому вони продовжують виробляти прогестерон, і цей гормон вагітності викликає у суки хворобу. Через пов’язані з цим зміни в метаболічній діяльності сука виглядає більш лагідною і більш зосередженою на позитивних соціальних контактах. Фальшиве материнство настає приблизно через два місяці після тічки. Ця фаза контролюється, зокрема, пролактином, материнським гормоном.

З біологічної точки зору ці дві фази ні в якому разі не можна розглядати як розлади чи щось подібне, але, звичайно, належать до статевого циклу і не завдають суці (як правило) ніяких страждань.

Які наслідки може мати стерилізація на поведінку собак? Особливо коли самці (або також суки) мають тенденцію бути агресивними й власники намагаються розв'язати цю проблему за допомогою стерилізації.

Насправді чотириногі друзі рідко або зовсім не контролюються статевими гормонами. Результати нашого дослідження наразі показують, що агресію демонструють значно більше кастровані, ніж некастровані собаки.

Кастрація не може виправити це, тому що залучені не статеві, а інші гормони. Наприклад, під час битви або під час гри, вивільняється дофамін (передає емоційну реакцію) або серотонін (передавач нагороди). Вони в основному залишаться й після кастрації.

Тут також важливий вищезгаданий зв’язок між статевими гормонами та гормоном стресу кортизолом. Часто переляк або страх у собаки залишається непоміченим, і тоді агресія страху помилково вважається як чиста агресія. Кастрація мала б тут руйнівні наслідки, оскільки видалення статевих гормонів позбавляє собаку останнього буфера перед стресом.

Ще один вид агресії, який часто зустрічається в собачих групах, - це агресія через ревнощі. Щось подібне може бути поведінкою захисту партнера, в якій захищається або власник, або найкращий товариш у групі тощо. За таку поведінку відповідає вазопресин. Отже, кастрація тут також не принесе ніякого покращення.

Чи стерилізація завжди є втручанням у природу собаки, чи є вагомі причини з точки зору поведінки, які говорять на її користь?

Кастрація є і залишиться хірургічною процедурою, під час якої видаляються важливі органи. Це ніколи не замінить належного виховання. Замість скальпеля завжди краще зв’язок, довіра та надійний захист. Статеві гормони виконують багато важливих функцій в організмі, які ще остаточно не досліджені. Найкраще описати всю гормональну систему як гвинтик. Якимось чином, прямо чи опосередковано, всі колеса (гормони) пов’язані один з одним. Якщо повернути хоча б один гвинтик, зміниться вся система.

Ми, люди, напевно, найкраще знаємо, наскільки гормони впливають на нашу поведінку. Один лише жіночий цикл є хорошим прикладом цього (ключове слово ПМС, менопауза тощо). Цим ми не надто відрізняємося від собак. На жаль, найкращий друг людини тут не має права голосу. Тому ми можемо лише здогадуватися, як почувається собака після стерилізації.

Напевно, ніколи не буває важливих причин для того, щоб те що є природно було штучно видалено. Але вже згадані приклади справжньої гіперсексуальності та, можливо, домінантній агресії можуть бути винятками, які виправдовують кастрацію, пов’язану з поведінкою.

Однак у більшості випадків кастрація не допомагає при домінантній агресії, тому що є висновки, що ні кастрація, ні введення тестостерону нічого не змінюють в ієрархії домінування у собак.

Скоріше, коливання серотоніну є відповідальними за домінантну агресію, і вони часто виникають через генетичні/медичні причини або через відсутність соціалізації чи брак серотоніну (рецепторів).

З точки зору поведінки, чи є загальні переваги чи недоліки стерилізації собак, і якщо так, то які?

Тут, на жаль, є багато недоліків, але в деяких випадках і переваг.

Як уже згадувалося, стерилізація може бути корисною лише в тому випадку, якщо на поведінку собаки впливають її статеві гормони таким чином, що комфортне для тварини життя стає неможливим.

Кастрація недоцільна перш за все, якщо вона проводиться необдумано і без урахування наслідків. Існує багато видів агресії, і більшість з них неможливо усунути або часто посилюється в результаті стерилізації.

Контроль популяції також не є перевагою. Зокрема в Німеччині Закон про захист тварин, забороняє видалення здорових органів. Стерилізацію також заборонено використовувати для контролю популяції собак, оскільки в Німеччині вони не вважаються бродячими. Тут краще глянути на альтернативу, стерилізація або тимчасове рішення (кастраційний чіп) у притулках для тварин, наприклад.

На додаток до поведінкових недоліків, кастрація також може сприяти розвитку деяких пухлин, таких як розвиток пухлин кісток у ротвейлерів, раку лімфи у золотистих ретриверів і пухлин в області селезінки в Угорської вижли.

Наскільки та в якій мірі стерилізація може вплинути на соціальну поведінку собаки?

Якщо ми розглянемо наскільки сильно статеві гормони впливають на психіку та характер собаки, то нам стає зрозуміло, як припинення їх вироблення впливає на такі речі.

Невпевненість, стрес, паніка, агресія і, можливо, знижені соціальні навички – це лише кілька результатів, які ми, серед іншого, отримали в наших поведінкових дослідженнях.

Кастровані собаки - самці та суки - здавалося, були менш впевненими у спілкуванні з одноплемінниками й навпаки. Кастровані собаки також по-різному сприймали нестерилізованих собак. Тут може зіграти роль зміна запаху собаки, оскільки це також побічний ефект стерилізації. А оскільки у собак нюх відіграє дуже важливу роль, їх соціальна поведінка також порушується. Це навіть може призвести до того, що кастровані самці відчувають посилені сексуальні домагання з боку некастрованих самців. І всім має бути зрозуміло, що це призводить до дискомфорту та стресу.

Кастрація - це завжди серйозне втручання в гормональний баланс собаки, і він може бути порушений. Це незворотний процес. Тому рішення про кастрацію ніколи не слід приймати інстинктивно, і слід враховувати всі можливі побічні ефекти.

У книзі Удо Ганслоссера та Софі Стродтбек “Kastration und Verhalten beim Hund” тема висвітлюється глибше.