Як створюється місто, дружнє до собак
Чи можна назвати Львів містом дружнім до собак? Хто і що для того робить?

Що зроблено та не зроблено за п’ять років ініціативи Dog-Friendly City, - розповіла її засновниця Ольга Кирилович.

Розкажіть як починалася ініціатива Dog-Friendly City?

Декілька років тому ми зненацька стали собачниками. У нас в сім'ї раптово з’явилися дві собаки - сусід знайшов новонароджених цуценят і ми їх забрали до себе. Ми тоді потрапили в “собачий декрет”: кожні чотири години годували, вночі вставали по черзі по будильнику. Одне цуценя нам врятувати не вдалось, одне ми згодом прилаштували і одне залишилося з нами. 

Період “мі-мі-мі” дуже швидко закінчився, коли воно почало рости: спочатку - 15, потім - 20, потім - 25 кілограмів. І я тоді задумалася: а де ж нам гуляти? Де подітись? На мене всі навколо кричать! Ми тоді жили на Вітовського і, відповідно, гуляли в “Парку культури”, а це - місце тяжіння дітей, мам, бабусь. Постійні конфлікти, яких нереально уникнути, в яких ти завжди винен, і не важливо, на повідку пес чи без нього.

Я задумалася, а чому у нас у Львові справді нічого не роблять? І зрозуміла, що таки потрібно щось робити. Саме тоді був конкурс молодіжних проєктів від Львівської міської ради “Lviv Young Project 2015“. Я прийшла туди з ідеєю, що треба щось робити для вигулу собак. Там були й інші активісти, які теж прийшли з думкою про тварин Львова.  Якраз так співпало, що саме тоді в ЛКП “Лев” розпочалася трансформація і їхнього керівника призначили куратором нашої групи. Ми допомагали ЛКП, вони - нам, ось так все і закрутилося, і так народилася Dog-Friendly City.

Коли ми почали вивчати питання вигульних майданчиків, вивчати світовий досвід, ми дійшли і до питання прибирання за собаками. Це практично основна проблема, з якої й розпочинаються всі конфлікти. Тоді ми почали робити соціальні акції в парках міста, спільно з міською радою запустили банерну рекламу щодо прибирання, і це було дуже класно, бо без соціальної реклами такі речі важко рухати.

Фактично в 2015 році у місті Львові не було нічого з точки зору інфраструктури для собак? 

Абсолютно нічого. Ми мали перелік зон для вигулу собак, затверджений Львівською міською радою. Але це був просто перелік на папері. Частини тих локацій взагалі не існувало, там були побудовані будинки, встановлені МАФи, на інших практично неможливо було гуляти через особливості рельєфу та самого місця - гора Цитадель, русло річки Полтва тощо.

Всі собачники знають, наскільки цей список був недолугим. Його автоматично перезатверджували щороку і ніхто не задумувався.

Напевно першим нашим проєктом, коли про нас всі почули, став грант на встановлення станцій для прибирання за собаками. Це був початок 2016 року - конкурс “Будуймо ЕКО Україну разом!” від одного благодійного фонду, де ми стали одним із десяти переможців. Ми тоді виграли кошти на встановлення у Львові 40-ка станцій для прибирання за собаками. Тоді ми зробили велике опитування собачників і запитали в них зокрема, де потрібно встановити такі станції по місту. Але в міській раді нам запропонували не розпорошувати їх по всьому місту, а сконцентрувати їх в одному районі, щоб подивитися, як воно буде працювати. Тоді їх встановили на Сихові, але зробили це не в найкращий спосіб, іноді - просто в кущах, де до них важкий доступ, чи їх взагалі не видно.

Крім станцій закупили “річний запас пакетів”, але це було дуже умовне поняття. Грантодавець хотів, щоб йому назвали конкретне число, тобто скільки пакетів потрібно на рік. Але на той час ми навіть приблизно не знали, скільки собак є у Львові чи в якомусь районі міста. Але такий запас був. 

Ми тоді довго радилися з Сихівською райадміністрацією, як це прийняти на баланс. І прийняли рішення, що кожна станція буде на балансі того ЛКП, ЖЕКу чи навіть ОСББ, на території якого її встановили. Відповідно вони здійснюють поповнення пакетів, прибирання та вивіз сміття. Не знаю, чи це було зроблено, ми тоді просили мешканців, щоб вони здійснювали громадський нагляд за цим проєктом і контролювали це. 

Якщо з поповненням пакетів на початку все було добре, то потім їх дуже масово почали красти. При тому, що ми передбачали, що буде нездоровий ажіотаж довкола тих чорних пакетів, і навіть замовляли спеціальний наддрук, що вони не призначені для харчових продуктів, але людей це не зупиняло, пакети крали цілими пачками.

Але цей досвід показав, що неможливо поставити якийсь інфраструктурний об’єкт та забути про нього на п’ять років. Він не буде жити сам собою - утримуватись, ремонтуватись, прибиратись. Минулого року ми вирішили подивитися, що відбулося з тими станціями за п’ять років. Із 40 встановлених в 2016 році станцій “вижили” тільки 19, з яких лише 5 є у пристойному стані і їх можна використовувати, а решта 14 - знищені. І я не говорю про природні чинники. Їх фізично “розвандалили” люди - повиламували диспенсери, позривали кришки і урни для екскрементів, погнули стійки. 

Чесно кажучи, така бездіяльність підприємств, на балансі яких були ці станції, дивує. Був об’єкт - нема об’єкта. Про це треба кудись повідомити, за потреби відремонтувати, пофарбувати, тощо. Плюс бездіяльність мешканців. Плюс вандалізм. Ідеальна формула для повного безладу.

Зараз чула, що є задача упорядкувати їх. Як це зробити, якщо з 19 станцій, які залишилися, 14 - знищені? Скласти з них одну?

Нещодавно ЛКП “Лев” оголосило тендер не ремонт тих станцій і там фігурує число 30 шт.

Насправді виходить так, що ремонтувати їх дорожче, ніж закупити нові. Тим паче, що виробник вже трохи змінив конструкцію, запчастин старого зразка нема.

Але це був дуже хороший урок, як у нас не працює система. По-перше, в головах мешканців нема розуміння, що це наше спільне майно, яке не є нічиїм і його не потрібно знищувати, за ним потрібно доглядати. Це було провалено одразу.

По-друге, жодні відповідальні структури не стежили за цим проєктом. Всім байдуже. Це у нас зараз така хвороба в суспільстві - всім байдуже.

Хоча загалом прибирати почали більше. Але цього ще недостатньо, щоб говорити про соціальну відповідальність власників собак.

Взагалі, Dog-Friendly - це дуже складна ініціатива. Нас зараховують і до зоозахисту, і до екології, і до урбаністики. Ця діяльність перебуває на перетині трьох дуже різних світів і вимагає постійного балансування, постійних компромісів.

Наступним етапом після встановлення станцій для прибирання стало ….

Тоді ж народився задум вигульного майданчика в “Парку культури”. Оскільки я жила в цьому районі і постійно брала участь у тих конфліктах, то постійно доводила в міській раді, що там це потрібно першочергово, щоб грамотно розмежувати різні категорії людей.

Вперше, коли я у стінах Львівської міської ради сказала, що Львову необхідні майданчики для вигулу собак і це вирішить дуже багато проблем, мені відповіли, що на це ніхто й ніколи не буде виділяти гроші. Але ми продовжували переконувати.

Насправді більша частина людей в суспільстві хочуть, щоб були ті майданчики. Хтось - із любові до собак, бо це круто та зручно, хтось - від страху чи ненависті, але, незалежно від мотивації, ця потреба існує.

Ми дуже довго про це говорили, поки в ЛМР погодились на пілотний проєкт. Але обрали не “Парк Культури”, а парк Франка. Місто тоді виділило кошти на огорожу. 

Це був перший такий об’єкт і ми взагалі тоді не знали, як його робити. Найбільшою проблемою було наповнення. Місто тоді не давало на це грошей, і ми залучили на допомогу бізнес. Але виникла проблема, яка полягала в тому, що необхідне обладнання в Україні ніхто не виготовляв. Я тоді ходила по компаніях, які займались виготовленням спортивного обладнання та обладнання для дитячих майданчиків, але це теж виявилось нікому не цікаво. Закінчилось це все тим, що для парку Франка ми фактично “по гаражах” робили все власноруч.

Відкрили ми цей майданчик в липні. А вже наступного дня після відкриття там знищили гойдалку, вирвали разом з бетоном. Такі речі дуже показові. З того часу її так і не відремонтували повноцінно.

Майданчик в парку Франка у нас досі є "головним болем". За ті всі роки його давно пора віддати на реконструкцію і довести до ладу. І таке враження, що ЛКП “Зелений Львів”, на балансі якого він перебуває, взагалі не хоче ним займатись. Ми бачимо результат. Він живе сам собою. Мешканці там самі роблять толоки, привезли самі лавки і поставили. Ремонтували огорожу. А балансоутримувачу байдуже.

І коли ми розробляли концепцію майданчиків по всьому місту, то зрозуміли, що якщо кожен окремий майданчик буде мати свого утримувача, то ми ніколи з тим порядку не будемо мати. Тоді ми подумали, що було б логічно сконцентрувати цю всю інфраструктуру на одному органі і наразі крім ЛКП “Лев” у нас нікого немає такого. Хоча у мене зараз є інше бачення. ЛКП “Лев” - це стерилізаційний центр і те, що воно обросло тими всіма проєктами, чудово, але з другого боку - це вже занадто. Щоб ЛКП “Лев” спокійно і якісно робило свою роботу, яка є надзвичайно важливою для міста, цю функцію необхідно віддавати якійсь іншій структурі.

Зеленому місту до прикладу?

В цивілізованому світі ці всі проблеми регулюють два гравці: 

  • Animal control - регулювання чисельності, функції які у нас виконує ЛКП “ЛЕВ”.
  • Animal Welfare Department - структура яка дбає за добробут тварин у широкому значенні.

Я зараз мрію, щоб у кожному місті був такий відділ добробуту тварин і щоб саме туди закладали інфраструктурні об’єкти та соціальні акції. Насправді цей відділ може виконувати дуже багато корисної роботи, яку наразі виконують частково волонтери й активісти, або взагалі ніхто не виконує.

Після майданчику в парку ім.Франка ми створили майданчик на вул. Стрийській. Це був перший Громадський бюджет у Львові. Це були дуже малі кошти і тому й майданчик вийшов дуже малий - 20 на 30 метрів. Ми фактично втискалися в бюджет. Там постійно не вистачало грошей, бо до кошторису додали авторський нагляд, розроблення проєктно-кошторисної документації тощо. Минулого року ми знову виграли Громадський бюджет на розширення цього майданчика, щоб додати секцію для великих собак. Там неймовірно згуртована громада, пишаюсь нею.

Тоді ж (у 2016-му) я подала великий проєкт на 8 майданчиків в парках. Але він з тріском пролетів, голосів було критично мало. Тоді був реальний шанс облаштувати одразу 8 майданчиків, але не вийшло.

В тому ж 2016 році у Львові затвердили правила про реєстрацію собак та жетони. І Dog-Friendly взяли на себе функцію інформувати громадян, як це робиться у світі. На нас тоді вилили дуже багато хейту та бруду. Це було жахливо, але ми це пережили. Можливо, саме тому великий проєкт майданчиків і не підтримали, адже для цього треба було згуртуватися собачникам всього міста, а їм тоді було цікавіше сперечатися про жетони.

Знаю, що в тому ж році ви запустили дуже класний соціальний проєкт

Так. Для того, щоб популяризувати адопцію, і показати, що безпородні собаки нічим не гірші за породистих, ми заснували і організували виставку безпородних собак “Просто пес: не просто друг”.

Вперше було дуже страшно це робити. Хвилювалися, чи ніхто не покусається. Але все пройшло чудово та душевно. Я дуже люблю цей захід. Хоча це було складно організувати і ми зрозуміли, що не зможемо кожного року робити таку подію своїми силами, тому влаштомуємо її парними роками. У 2018 р. до виставки безпородних додали змагання з Dog Puller - це була нереально крута подія. 

Це були початки Програми створення інфраструктури для належного вигулу собак у м. Львові на 2020-2023 роки. Коли вона таки визріла?

В 2017 році ми взяли собаку з ЛКП. Тоді ще не було центру адопції і майданчика навпроти. Ми тоді погуляли з ним декілька разів вздовж Промислової, декілька разів вивозили на майданчик до парку Франка, щоб випустити разом з нашою собакою і подивитись, як вони будуть себе поводити разом, як комунікуватимуть. В той момент я зрозуміла, наскільки на ЛКП “Лев” необхідний майданчик для вигулу. Всі ці собаки на підприємстві не мали жодного шансу вільно побігати без повідка і соціалізуватись у вільній взаємодії з людиною. Тоді з Оксаною Кошак ми це питання почали проробляти.

Проєкт цього майданчика також подали на Громадський бюджет, але надто мало людей його підтримали. Загалом від ідеї до фактичної реалізації минуло повних 3 роки. Стільки часу знадобилось, щоб профінансували проєкт напряму з бюджету міста. А весь цей час собаки не мали де гуляти, хоча можна було просто згуртуватись і виграти для них цю можливість на Громадському бюджеті.

Також ми почали розробляти концепцію створення інфраструктури для вигулу собак у Львові й попросили допомоги мешканців в аудиті наявних зон. Ми взяли чинний перелік, розробили анкету і опрацювали з активістами всі виділені містом локації для вигулу. Практично все літо з тим пропрацювали і принесли до міської ради конкретні цифри і дані. Ми показали, що лише одне місце віддалено придатне для вигулу собак. Напевно, це і стало якимось конкретним важелем, який зрушив цей процес.

Тоді ми з Оксаною Кошак та представниками районів їздили цілим містом і шукали місця, де можна втиснути вигульні майданчики. Де є парки, - там простіше, а ось у щільній забудові набагато важче знайти якісь місця. Ми дуже довго цим займалися, але таки склали перший перелік, який і був затверджений в липні 2019 року. А у вересні 2019 р. ЛМР затвердила “Програму створення інфраструктури для належного вигулу собак у м. Львові на 2020-2023 роки”.

Коли ми писали цю концепцію, я дуже боялася, щоб це не була чергова мертвонароджена ухвала, яка залишиться лише на папері. Я не хочу казати, що саме це зараз і відбувається, і вірю що все-таки почне рухатися. Головне, що є розуміння міської влади, що таки треба. Ще чотири-п’ять років тому цього розуміння не було. В кабінетах казали: “Ні. І взагалі я не люблю псів”. Потрібно було переконувати і пробиватися через антипатії окремих людей.

Зараз питання під сумнів не ставлять. Зараз є бажання на ньому зекономити і зробити “щось важливіше”, адже є діти, спорт, ще купа різних проблем. Ось із економією, я вважаю, треба боротися. Ми не просто так прописували всі положення про інфраструктуру, мінімальні норми до облаштування. Моєю основною вимогою було, щоб майданчики були відповідними, а не “100 метрів квадратних і собакам вистачить” і щоб закріпити цільове призначення за всіма тими локаціями, які ми підібрали. 

Але здається, що цього так і не зробили. Бачив, що як мінімум на декілька локацій місто вже змінило плани.

Мені теж так здається. Знову ж таки - всім байдуже. Я не можу охопити все місто. На те і є місцеві мешканці, які повинні брати інформацію на озброєння і контролювати це. Дзвоніть в районні адміністрації, питайте їх, коли вони щось почнуть робити. Вимагайте хоча б розчистити ці ділянки, щоб там можна було гуляти вже зараз.

Цього року пообіцяли зробити, якщо не майданчики, то хоча б 30 прогулянкових маршрутів, які також є в програмі.

З цими маршрутами для мене теж загадкова ситуація. На тендер із виготовлення станцій для прибирання, які мають встановити на цих маршрутах, подавався єдиний в Україні запатентований виробник, але виграв невідомо хто, невідомо з чим і недотримав часових вимог. Для чого подавався на тендер - незрозуміло.

Знаю, що зараз в Одесі встановили багато станцій для прибирання, там взагалі все дуже швидко рухається і Львів тепер пасе задніх.

Загалом прогулянкові маршрути з’явилися в програмі, бо є дуже багато спірних локацій. Воно і не сквер, не парк, і майданчик там не поставиш. Але все одно там люди проходять з собаками. Відповідно там будуть прибиральні станції. Хочеш не хочеш, а поприбираєш. Це допоможе забезпечити чистоту і зніме соціальну напругу, щоб менше люди сварилися, чому і де хто повинен гуляти.

В основному люди хочуть чого? Щоб господарі прибирали за собакою екскременти і щоб не було неадекватної поведінки, щоб собака була контрольована та на повідку. При дотриманні цих вимог конфліктів немає, і цього легко досягнути, зокрема якщо дати відповідний інструмент. А якщо вже і те не піде, тоді - штрафи.

Що за майданчик зараз роблять в Личаківському парку? 

Це не наш проєкт. Я вже дізналася, що це за ситуація. Це управління екології ЛМР, до якого я планую звернутися за поясненнями. Там абсолютно дивний розмір 30 на 14 метрів. Незрозуміло, звідки взялися такі плани, якщо є чітко прописані норми щодо площі та наповнення. Але в мене вже запланована розмова з проєктантом, будемо дізнаватись, що там відбувається. Якщо є шанси щось виправити, то це необхідно робити, бо в іншому разі - це не є вигульний майданчик. Таким речам потрібно запобігати, щоб не було прецеденту. Якщо з’явиться перше таке порушення норм, то програму ніколи не виконають у тому вигляді, в якому її прийняли. 

В Програмі чітко прописано, що для щільної забудови майданчик повинен бути від 900 метрів, для паркової - від 2000 метрів і більше. Мусять бути дотримані ці норми, собакам потрібна площа, а не “антимайданчики”.

Давайте трохи згадаємо про правила утримання і поводження собак 

В січні 2020 року ЛМР прийняла оновлені Правила утримання і поводження з домашніми тваринами, в які нам із Оксаною Кошак вдалось внести декілька хороших ідей. Ми означили такі поняття, як “власницька тварина” і “адопція”, бо реалії на той момент існували вже давно, а закріпленими вони в жодному документі міста не були. Прописали поняття інфраструктури для вигулу собак, щоб раніше прийнята ухвала також була прив’язана до основного документа. Розписали рекомендації щодо утримання котів і собак, зокрема, щодо розмірів вольєрів і будок. Хотіли, щоб це було вимогою, щоб забезпечити адекватні умови для тих собак, що проживають на подвір’ях, але за висновками профільних комісій, місто не може вводити певні обмеження чи вимоги щодо умов утримання, але може ввести рекомендації. Прописали заборону утримання собак на ланцюгах і утримання на вулиці короткошерстих собак.

А ще ввели дещо “революційні поняття”: небезпечний та потенційно небезпечний собака, щоб уникнути такого собі “собачого расизму”, коли собак апріорі зараховують до агресивних лише через приналежність до певної породи. Так ми закріпили норму, що в основу оцінки небезпечності лягає поведінка, а не порода, а відповідальність - на власнику, а не на собаці. Ми ввели поняття “собака-помічник”. Тут законодавство взагалі не допомагає: статус таких собак ніде не зафіксований, але хоч на місцевому рівні вже буде зачіпка, щоб розвивати цю тему надалі. А ще ввели обов’язкову вимогу щодо ідентифікації собак мікрочіпом. І завдяки британському благодійному фонду вже другий рік поспіль безкоштовно та на пільгових умовах чіпуємо собак Львова, які мають власників, але наразі у нас перехідний період.

Розкажіть декілька слів про цьогорічний малий проєкт сенсорного саду для ЛКП “Лев”, бо вже з’явилась інформація, що хтось хоче виділити 500 тисяч на рослини для собак.

Нещодавня пресконференція була повністю маніпулятивна та перекручена - від її заголовку і до всіх наведених “фактів”. Коли зоозахисники ігнорують конкурсні проєкти і проходять повз, - я змирилася, але коли зоозахисники відверто агітують проти зоозахисного за своєю суттю проєкту, яку б хорошу ідею вони цим не сповідували, вона безнадійно знецінюєтсья такою поведінкою. 

Сенсорний сад, хоч і має у своїй основі слово “сад”, але насправді передбачає цілий комплекс різних заходів та об’єктів для збагаченого середовища та реабілітації тварин. 

Цей проєкт про більш якісну і більш ефективну реабілітацію собак на ЛКП “Лев”. Кінолог підприємства Володимир Вань, який постійно працює з тамтешніми собаками, добре знає, наскільки особливою повинна бути робота з тими собаками, що відновлюються після важких травм чи долають фобії. Проєкт передбачає і тактильні зони для собак з проблемами рухового апарату, і роботу з їхніми страхами за допомогою звукових тренажерів. Світовий зоозахист говорить про користь впливу рослин на їхній фізичний і емоційний стан - ми готові підхопити ці ідеї і втілювати їх у життя. 

ЛКП “Лев” має надзвичайно високий показник адопції тварин, але все одно є ті собаки, яким менше пощастило бути здоровими чи соціалізованими. Тому ми хочемо додати можливостей для якісної роботи з ними, щоб і вони мали шанс знайти собі сім’ю.

Мені не зрозумілі маніпуляції і перекручування інформації навколо цього проєкту, я не бачу в цьому ні любові до тварин, ні логіки. Кошти Громадського бюджету будуть витрачені на проєкти-переможці в тому чи іншому разі. Не хотілось би, щоб із подачі людей інтереси тварин знову залишились осторонь.

Загалом ці 5 років показують, наскільки важливо бути згуртованими і діяти суто в інтересах тварин, незалежно від особистих симпатій чи антипатій. Це багатьом дається дуже складно. Але зоозахист - настільки багатогранний і складний! В нашій країні він реально потребує “всього і зразу”. Тому поки ми не зрозуміємо, що всі процеси в ньому можна і варто рухати паралельно, всіма доступними способами, для всіх тварин - і домашніх, і безпритульних, і волонтерських, до того часу ми не зможемо досягнути тієї спільної мети, яка все ж нас всіх об’єднує, - добробуту тварин.

Розмовляв Андрій Маринюк